Закрити
22.06.2017 | 12:36

Сміла – самоврядне міське поселення в центральній частині Черкаської області, розташоване на річці Тясмин та його притоці Сріблянці.

Сміла – місто обласного підпорядкування.

На її території в 3985 га мешкає 67,2 тис. чоловік.

Магістральні залізничні та шосейні дороги мають вихід до Києва, Дніпропетровська, Львова.

Відстань до обласного центру – 23 км., асфальтованою дорогою – 30 км.

Місто відноситься до міст з переважним значенням промислових та транспортних функцій.

В галузях господарської системи міста зайнято 29 тис.чоловік.

Легенда про Смілу

ЧЕРЕЗ ЛІС СТЕЖИНА

То не темна ніч надходить і не чорні хмари,

То на землі наддніпровські сунули татари.

Зібрав княжич своє військо і в похід пустився,

Над Тясмином в густім лісі табором спинився.

Довго княжич думав, де ж знайти стежину,

Щоб татарину до тилу вивести дружину.

Раптом, звідки не візьмися, між зелених в'язів

Появилася дівчина, стала перед князем.

Кулаками світлий княжич протирає очі —

Чи не мавка-лісовичка прийшла серед ночі?

Ні, не мавка тоді стала перед очі княжі —

Людським голосом дівчина своє слово каже:

Знаю я крізь ліс, крізь хащу потайну стежину,

Можу нею я провести всю твою дружину.

А коли у небі місяць та й зайшов за хмару,

Повела вона дружину та й у тил татарам.

Не чекав захланний ворог нападу із тилу—

Пересилила дружина всю татарську силу.

Вміли русичі побити бісову личину,

Та не вміли вберегти від стріли дівчину...

...Ой, у тої дівчиноньки побіліли губи...

- Скажи, сестро, як ти звешся, скажи швидше, люба!..

Не дізнались славні хлопці, як дівчину звати,

Бо уста її ні слова не змогли сказати...

Так і вмерла без імення та дівчина мила,

Яку люди за сміливість називали Сміла.

А коли у тій місцині город збудували,

То на пам'ять про дівчину Смілою назвали.

                                                         Юрій Кругляк

Із сивої давнини, з красивих героїчних легенд постало наше місто, назване Смілою. Хто б не була та дівчина, що стала символом невмирущої сміливості, прагнення волі, жертовності й патріотизму, вона передала жителям міста у спадщину найкращі генетичні риси. А образ її увічнено в Гербі міста Сміли.

Археологічні дослідження нашої місцевості містили знахідки давньоруської доби XII – XIII ст., але в результаті монгольських набігів більшість давніх поселень зникла. Проте видатним істориком та археологом В.Б. Антоновичем було висловлено гіпотезу про повторне заселення Смілянського городища в Литовську добу нашої історії, і свідченням цього є знайдена монета типу «Колюмна», яка чеканилася лише за часів литовського князя Вітовта. І саме на основі цього умовно - офіційною датою народження нашого міста можна вважати 1397 рік.

Перше поселення на річці Тясмині фіксується в історичних джерелах між 1533 і 1544 рр. Протягом віків місто мало різні назви: селище Яцьково-Тясмино, слобода Тясмин, містечко Тясмин і, нарешті, Сміла.

11 березня 1773 року місто отримало Привілей на Магдебурзьке право.

З писемних джерел, що дійшли до нас, відомо, що на початку XVI століття землі в басейні ріки Тясмин належали знатній родині черкаських землевласників Жубриків. 1533 року брацлавський землянин Юсько Тимкович випросив у Івана Жубрика грунти при впадінні річки Мідянки в Тясмин і заклав на місці урочища хутір. Татари кілька разів спустошували ці землі, але поселення відновлювалось. Виконавчим листом господарського комісара Гарабурди від серпня 1544 року привілей на селище Яцьково повертається боярину Стефану Жубрику.

1633 року польський гетьман Станіслав Конецпольський за 24 тисячі злотих купив у спадкоємиці Жубриків, Христини, ці землі, що дало йому змогу увійти до центру території Запорізького війська.

Під час визвольної війни 1648 - 1654 років під керівництвом Богдана Хмельницького Тясмин (Сміла) стає сотенним містечком Чигиринського полку (сотник Мисько Стринджа). Тут знаходилася резиденція гетьманича Тимоша - сина Б.Хмельницького.

У 1658 - 1659 роках містечком володів полковник Данило Виговський, але вже 1660 року за Слободищенським трактатом Україна знову підпала під владу Речі Посполитої. Тож друга половина XVII століття стала для Смілянщини суцільним лихоліттям: свавілля, битви, зради, повстання, набіги татар і турків, міжусобиці призвели до спустошення краю. За умовами "Вічного миру" між Росією і Польщею (1686 рік) землі між правим берегом Дніпра і лівим берегом Тясмина мали бути незаселеними. Але російсько-польську угоду було розірвано 24 вересня 1709 року. Смілянщина дістається Ксаверію Любомирському. Згодом ця територія стає осередком гайдамацького руху, тут формуються загони, що громлять шляхту. Найбільшого розмаху боротьба набула весною та літом 1768 року під час Коліївщини.

У 1787 році Сміла стає власністю князя Потьомкіна, відомого російського воєначальника. Після його смерті маєток дістається графу Олександру Самойлову.

З 1793 року Правобережна Україна входить до складу Російської держави. На цей час Сміла стає повітовим містечком, але через рік установи переводять до Черкас. З січня 1797 року Сміла стає містечком Черкаського повіту.

Нова епоха розвитку містечка починається з 1838 року, коли воно стає власністю графині Софії Олександрівни Бобринської (у дівоцтві Самойлової). Цього ж року граф Олексій Олексійович Бобринський (нащадок Катерини II і графа Григорія Орлова) будує тут одну з перших на півдні України цукроварню. Для розвитку міста потрібна була велика кількість людей. Олексій Бобринський у 1840 році переселяє до Сміли селян з Харківської, Орловської, Смоленської губерній.

Графи Бобринські були багатими землевласниками і цукрозаводчиками Росії, власниками й акціонерами борошняного виробництва, гірничозаводських об'єднань, були зв'язані з російськими та закордонними банками.

"Перехід Сміли у володіння графів Бобринських склав епоху в розвитку містечка, адже послугував на користь не тільки жителів його, а й усього Черкаського повіту" (Л.Похилевич). Хоча порядком у місті і його благоустроєм юридично опікувалась міська управа, фактично розвиток Сміли відбувався коштом Бобринських.

Історичні потрясіння XX ст. - революції і світові війни - не обійшли місто стороною. Події Лютневої революції 1917 року в Петрограді та зречення імператором Миколою ІІ престолу докотилися і до Сміли. На початку березня солдати Смілянського гарнізону обирають Раду солдатських депутатів. Незабаром були створені Ради робітничих депутатів на станції Бобринська, цукрових заводах і в деяких поміщицьких економіях. 17 квітня 1917 року в місті було створено Громадянський  комітет, який очолив представник українських соціал-демократів. Поліція була замінена виборною міліцією. На початку квітня було утворено єдину Раду робітничих депутатів. Більшість в ній становили меншовики та есери. Одночасно у м. Сміла виникають різноманітні громадські комітети, які вимагають припинення війни, скорочення робочого дня, наділення селян землею. В 1917 — 1920 рр. на території Сміли на хвилі національного піднесення установлюється влада УНР, гетьманату і Директорії, формуються перші загони Вільного козацтва. У січні — березні 1918 р. смілянські вільні козаки під керівництвом Яківа Водяного беруть участь у боях проти російського війська, що поверталось з Західного фронту до Росії. Особливо успішна операція Вільного козацтва, зокрема і смілянського, була проти 8-ї російської армії в районі ст. Бобринська. З приходом до влади гетьмана П. Скоропадського до Сміли на початку березня 1918 р. прибули частини австро-німецьких військ. Селянам наказали повернути поміщикам землю, інвентар та худобу. У відповідь розгортається партизанський рух загонів різного політичного спрямування. 18 листопада 1918 року робітники залізниці на ст. Бобринська роззброїли Державну варту та німецьку військову частину. Після цього німецькі війська були виведені з міста та повіту, а влада перейшла до революційного комітету. Радянська влада утвердилася у 1920 році. І тільки по закінченні громадянської війни городяни взялися за відбудову зруйнованого міського господарства.

У 1932-1933 роках Сміла, як і вся Україна, пережила найжорстокіший голод. Пізніше містом прокотилися дві хвилі політичних репресій, які забрали тисячі життів смілян. Попри все місто відроджувалось і розквітало.

До початку Великої Вітчизняної війни Сміла - розвинене місто обласного підпорядкування з 35-тисячним населенням. Працює 14 промислових підприємств і 11 артілей промкооперації, 2 лікарні, 10 загальноосвітніх шкіл, механіко-технологічний технікум, 2 школи фабрично-заводського навчання. Центри культурно-освітньої роботи - 7 клубів, 5 бібліотек та 6 стаціонарних кіноустановок.

Чорною звісткою прокотилася по місту повідомлення про початок Великої Вітчизняної війни. На початок 1941 року ворожі війська захопили наш рідний край. Настали жахливі дні окупації. Лише в перші її дні загарбники розстріляли понад 400 жителів, на станції імені Тараса Шевченка просто неба від голоду, холоду та епідемій гинули тисячі людей. Розпочинається боротьба з фашизмом. Створюються підпільні організації і групи: «Партизанський загін ім. Пожарського», «За Вітчизну» тощо.

912 днів Смілянщина перебувала під гнітом фашистів, але сміляни вистояли, перемогли і 29 січня 1944 року над містом замайорів Прапор Перемоги. В боях за визволення нашого краю загинуло 1351 чоловік, понад 12 тисяч смілян спочивають вічним сном у братських могилах на шляхах війни, а вісім уродженців міста в роки війни удостоєні високого звання Герой Радянського Союзу, а саме:

  1. Штерн Григорій Михайлович
  2. Воїншин Юхим Андрійович
  3. Краснокутський Хаїм Меєрович
  4. Сенатор Василь Трохимович
  5. Стрижаченко Олексій Аврамович
  6. Чекаль Кузьма Хомич
  7. Чмиренко Микола Романович
  8. Мірошниченко Сергій Єлисейович

 

Після війни починається промислове та економічне відродження міста.

Реконструюються та збільшуються виробничі потужності підприємств, та відкриваються нові: 1958 рік – меблева фабрика, 1960 – завод «Металіст», 1964 – завод лимонної кислоти.

1951 року – відкрито південний вокзал ст. ім. Т. Шевченка, а у 1964 році через станцію ім. Т. Шевченка почали курсувати електропоїзди.

1972 рік -  розпочато будівництво радіоприладного заводу «Оризон».

1973 рік - проведено природний газ.

1980 - 1990 роки -  забудовано багатоповерхові житлові мікрорайони №№ 13,49,53. Створено Нижній парк.

1996 рік – відкрито науково – виробниче приватне підприємство «ДАК - Електропром»

2009 рік – відкрито фабрику по виробництву морозива «Ажур»

2012 рік – реконструйовано міський парк та фонтан.

2016 рік  -  капітальний ремонту фасаду міського Будинку культури.

2016 рік – у міській лікарні відкрито діагностичний кабінет комп’ютерної томографії з сучасним томографічним обладнанням «Томограф».

У вересні 2019 року сміляни відзначили 622-ту річницю з часу заснування міста.

МІСЬКИЙ ГОЛОВА

Ананко Сергій Васильович

Реєстрація на сайті

АНОНС ТИЖНЯ

19.03.2024 о 14.30 - засідання  постійної комісії міської ради з питань житлово-комунального господарства

21.03.2024 о 9.00 - засідання  постійної комісії міської ради з питань освіти, молоді та спорту, культури, охорони здоров'я, соціального захисту, засобів масової інформації

21.03.2024 о 10.00 - засідання  постійної комісії міської ради з питань земельних відносин та містобудування, екології та раціонального природокористування

21.03.2024 о 10.00 - засідання  постійної комісії міської ради з питань місцевого бюджету, фінансів, податкової політики, розвитку підприємництва, захисту прав споживачів, комунальної власності

21.03.2024 о 15.45 - засідання  постійної комісії міської ради з питань місцевого самоврядування, депутатської діяльності, законності, запобігання корупції, надзвичайних ситуацій

27.03.2024 о 10.00 - чергова сесія

Муніципальний розвиток

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ЦЕНТР НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ

Міська«Гаряча лінія» з питань COVID-19: вакцинація під час пандемії

Графік роботи: понеділок-п'ятниця 8:00 до 13:00 

субота-неділя 9:00 до 16.00

Телефон: +38 063 668 22 13 

Блок радіо тясмін

Слухати онлайн

ПЛАТФОРМА ВЕТЕРАНА ЧЕРКАСЬКИЙ ВИМІР

Безплатна правнича допомога