Війна продовжує випробовувати Україну на міцність, залишаючи чорні сторінки в історії кожної громади. День за днем вона забирає тих, чиє життя було сповнене мрій, планів та любові. Те, що ще вчора здавалося таким звичним і буденним, сьогодні стає безцінним, бо у кожну оселю стукає новина, від якої стискається серце…
Схиливши голови в скорботі, сьогодні Смілянська, Степанківська та Березняківська громади провели останньою земною дорогою солдата ВДОВЕНКА Юрія Васильовича, на псевдо «Карась», який протягом року і трьох місяців вважався безвісти зниклим.
Народився Юрій 10 лютого 1990 року в селі Залевки, Черкаського району. З дитинства був добрим, веселим і щирим хлопцем. Навчався у Сунківській загальноосвітній школі. З юних років був активним, спортивним, його любили й поважали.
У дорослому житті здобув професію водія. Товариський, доброзичливий, відповідальний, завжди готовий підтримати словом і ділом — таким він залишився у пам’яті рідних, друзів і всіх, хто його знав.
26 лютого 2022 року Юрій добровільно пішов до війська і став на захист Батьківщини. Служив стрільцем-помічником гранатометника 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини Збройних Сил України.
07 серпня 2024 року зв’язок з ним обірвався, і тривалий час він вважався зниклим безвісти. Рідні жили між надією й відчаєм, серце не втрачало віри... Однак ДНК- експертиза підтвердила, що під час виконання бойового завдання в Луганській області Юрій Вдовенко героїчно загинув у бою за нашу Україну, залишаючись до останнього вірним військовій присязі. На жаль, доля відміряла захиснику лише 34 роки…
У невимовному смутку й болю втрати залишилися найрідніші — мати та син. Світло його мужності назавжди залишиться з нами.
Світла пам’ять назавжди збережеться в спогадах родини, бойових побратимів та земляків.
Поховали Вдовенка Юрія Васильовича на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).
