Жорстока війна продовжує свій безжальний рахунок, забираючи життя найдостойніших. Сьогодні наша громада віддала останню шану Герою, воїну ЄВТУШЕНКУ Андрію Яковичу.
Йому - лише 53. І тепер назавжди! Він залишив добрий і незабутній слід на цій землі. Андрій – приклад справжнього патріота, який у часи нашої новітньої історії був там, де найважче, з тими, у кого в серці Україна. Його вчинки, рішення говорять більше за слова.
Андрій Якович народився 29 вересня 1970 року в селі Пастирське, колишнього Смілянського району. Там закінчив місцеву школу, а професійну освіту отримав у технікумі в м.Олександрія. Потім строкова військова служба, одруження, народження двох доньок. Разом з родиною проживав у м.Сміла. Був люблячим батьком та чоловіком, готовим зрушити гори заради своїх рідних.
Останні місяці до початку повномасштабного вторгнення працював у Польщі. 24 лютого 2022 року наш захисник прийняв для себе свідоме рішення справжнього патріота та одразу повернувся додому і вступив до лав Збройних Сил України.
Служив на посаді командира відділення протитанкових ракетних комплексів взводу протитанкових ракетних комплексів мотопіхотного батальйону військової частини ЗСУ. Під час проходження служби отримав поранення на Куп’янському напрямку. Лікарі до останнього боролись за його життя але, на жаль, 2 червня 2024 року його серце зупинилось назавжди.
"Майстер на всі руки", був дуже гостинним, двері його дому завжди були відчинені для всіх. Захоплювався риболовлею, мав свою пасіку, любив подорожувати Україною та відкривати для себе щось нове. Надзвичайно чуйний, добрий та позитивний - таким Андрія Яковича згадують всі, хто знав.
Після перемоги мріяв поїхати з родиною в гори та український Крим. Але тепер він назавжди в строю "небесного війська", назавжди в серцях рідних та близьких.
Низький уклін тобі, воїне!
Вічна пам'ять і слава Герою!
Поховали захисника на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).
