Бойко Віталій Юрійович

Молодший сержант БОЙКО Віталій Юрійович відійшов у вічність 22 серпня 2024 року. Йому назавжди залишиться 47...

Віталій Бойко народився 29 червня 1977 року в м.Райчехінськ, росія, у сім'ї військового. В дитячому віці разом з родиною переїхав у Смілу. Навчався у загальноосвітній школі №15. Після здобуття освіти зразу працевлаштувався у ТОВ "Смілянський електромеханічний завод". У 18- річному віці був призваний до лав української армії. Після проходження військової строкової служби працював монтером колій у ВСП "Шевченківська дистанція колії № 9" Одеської залізниці. На момент повномасштабного вторгнення працював у Польщі, але повернувся і став на захист нашої країни. Служив навідником 3-го мотопіхотного відділення 3-го мотопіхотного взводу 1-ої мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини ЗСУ. Сміливий та відважний воїн ніколи не ховався від куль, завжди першим рвався у бій. Пройшов пекельні бої на найнебезпечніших напрямках фронту. За оборону Бахмута отримав медаль "Ветеран війни". Також захищав рубежі України на Херсонському напрямку, у н.п. Кліщіївка, Часів Яр, там і отримав поранення. Проходив лікування та реабілітацію, але на жаль, змучене війною серце воїна зупинилося.

В серцях рідних, побратимів, друзів та знайомих він назавжди залишиться таким же світлим і веселим. Тепло і доброта завжди були в його серці, яке він віддав за нас, за свою країну, аби ми жили під мирним небом.

Спочивай з миром, Герою. Спасибі тобі за мужність, за Україну, за новий день!

Вічна пам'ять!

Поховали воїна на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).

За особисту мужність, виявлену при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку Указом Президента України нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).