Демчевський Ярослав Володимирович
Старший лейтенант, бортовий авіаційний технік вертолітної ланки вертолітної ескадрильї військової частини А1604 Демчевський Ярослав Володимирович загинув 31 липня 2026 року при виконанні бойового польотного завдання із розосередження авіаційної техніки внаслідок падіння вертольоту поблизу с. Пасічне Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Ярослав Демчевський народився 25 вересня 1997 року у місті Сміла. Навчався у Смілянській спеціалізованій школі № 12, де запам'ятався веселим, активним, допитливим і щирим хлопцем. З дитинства вирізнявся відкритістю до людей, наполегливістю та доброзичливістю. Легко знаходив спільну мову з оточуючими, мав багато друзів і завжди вмів підтримати гарний настрій.
Після закінчення дев'ятого класу вступив до ДНЗ «Смілянський ЦППРК», де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів. Прагнучи професійного розвитку, продовжив навчання у Кременчуцькому льотному коледжі.
Після завершення навчання пройшов строкову військову службу, а згодом свідомо обрав шлях військового, підписавши контракт зі Збройними Силами України. Увесь період служби проходив у складі 11 окремої бригади армійської авіації «Херсон». Був учасником антитерористичної операції та мав статус учасника бойових дій.
З початком повномасштабного вторгнення росії, у 2022 році, Ярослав продовжив виконувати бойові завдання на посаді бортового авіаційного техніка вертолітної ланки вертолітної ескадрильї військової частини А1604. Побратими цінували його за високий професіоналізм, відповідальність, надійність і готовність завжди прийти на допомогу.
Служба військових авіаторів — це бойові польоти під обстрілами, прикриття українського неба, захист міст і людей від ворожих ударів. Вони здіймаються у повітря тоді, коли на землі чекають на захист. На жаль, цього разу повернення не сталося.
31 липня 2026 року під час виконання бойового польотного завдання на Кіровоградщині, поблизу с. Пасічне старший лейтенант Ярослав Демчевський загинув.
Найбільшою цінністю у його житті була родина. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, безмежно любив дружину та маленьку донечку, яка була його найбільшою гордістю, натхненням і сенсом життя. Щиро шанував батьків, пишався братом, дорожив родинними традиціями та завжди підтримував найрідніших.
У пам'яті всіх, хто знав Ярослава, він назавжди залишиться доброю, щирою, чуйною та надзвичайно товариською людиною. Він умів підтримати, розрадити, пожартувати навіть у найважчі моменти, ніколи не відмовляв у допомозі й не чекав нічого натомість.
До будь-якої справи ставився сумлінно та відповідально. Любив порядок, завжди доводив розпочате до кінця, прагнучи, щоб усе було зроблено якісно й бездоганно. Він був людиною честі, слова та високих моральних принципів.
Життя Ярослава стало прикладом мужності, відданості та любові до України. Його світла усмішка, добре серце, щирість і готовність допомогти назавжди залишаться у пам'яті рідних, друзів, побратимів і всіх, хто мав честь його знати.
У вічній скорботі залишились батьки, дружина, донечка та рідний брат.
Світла пам'ять і вічна слава Герою, який захищав українське небо до останнього подиху.
Поховали Героя на Гречківському кладовищі.