Куценко Ярослав Леонідович

Молодший сержант Ярослав Леонідович КУЦЕНКО загинув 3 квітня 2024 року під час мінометного обстрілу позицій поблизу населеного пункту Водяне, Волноваського району, Донецької області.

Ярослав Куценко народився 29 грудня 1968 року в місті Великі Мости, Львівської області. З 9-річного віку виховувався батьком, який прищепив йому чесність, силу духу та справедливість. Саме таким він був у житті – мужнім, непохитним, відданим своїм принципам.

Проживав у місті Сміла, працював на пилорамі. Займався спортом: бігом, греблею, боротьбою. Його захопленням був велосипедний спорт: у молодості він подолав маршрут з Чехії до Сміли за 7 днів. Любив тварин, особливо котів, тому в його домі завжди були пухнасті улюбленці.

Добрий, хоробрий, турботливий – таким його запам’ятають рідні та друзі. Він цінував кожен момент життя, бо знав, яке воно швидкоплинне.

Як учасник АТО, у перші дні повномасштабного російського вторгнення Ярослав Куценко добровільно звернувся до військкомату. Без вагань він став на захист Батьківщини у лавах Збройних Сил України. Виконував бойові завдання як навідник кулеметного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону.

Після війни мріяв про спокійне життя в селі Мале Старосілля. Але не судилося…

У Ярослава залишилися дружина та син.

Дякуємо захисникові за відданість Україні та спокій у нашому місті!

Вічна пам'ять і шана!

Героя поховали на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).

За особисту мужність, проявлену при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за самовіддане виконання військового обов’язку, Указом Президента України нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).