Лузанівський Юрій Олексійович
Лейтенант, командир 1 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А4784 (32 окрема механізована бригада) Лузанівський Юрій Олексійович загинув 3 червня 2025 року в районі н.п. Звірове Покровського району Донецької області.
Юрій народився 12 листопада 1983 року в місті Сміла. Навчався у ЗОШ №11. Професійну освіту здобув у Смілянському технікумі харчових технологій за спеціальністю «Організація виробництва». Згодом вступив на заочну форму навчання до Національного університету харчових технологій. Закінчив також військову кафедру, отримав звання молодшого лейтенанта.
У мирному житті працював економістом у КП «ВодГео», згодом — у магазині електроніки та у приватному підприємстві, де займався виготовленням і встановленням вікон.
На початку 2024 року був призваний до лав Збройних сил України. Пройшов навчання у Львівській академії сухопутних військ, після чого отримав направлення на Донецький напрямок. Влітку 2024 року зазнав поранення, після лікування та реабілітації повернувся до частини. У грудні 2024 року був поранений вдруге, після чого отримав звання лейтенанта. Наприкінці березня, після повторної реабілітації, знову повернувся на фронт.
Свій останній бій з російськими загарбниками Юрій прийняв 3 червня 2025 року на території н.п. Звірове Покровського району Донецької області. Назавжди 41…
Юра був єдиним сином. Із любов’ю та турботою піклувався про маму, яка мала тяжкі захворювання. Вона благала, щоб син не йшов на війну, але він категорично відмовився та обрав шлях захисника.
У повсякденному житті Юрій був доброю, чесною, доброзичливою людиною, люблячим сином, дбайливим братом. Цінив порядок і чистоту, захоплювався комп’ютерами, багато читав, любив риболовлю та відпочинок на природі.
У Юрія залишилась мама.
Вічна пам’ять, вічна шана і безмежна вдячність за захист України!
Юрія Лузанівського поховали на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).
За високий патріотизм, відданість і вірність народу України, мужність і відвагу, проявлені при захисті незалежності та відстоюванні територіальної цілісності нашої держави під час широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України присвоєно звання «Почесний громадянин міста Сміла» (посмертно).