Плаксюк Юрій Анатолійович

Старший солдат, гранатометник 2-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 3-ої стрілецької роти військової частини Збройних Сил України Юрій Плаксюк загинув 4 січня 2024 року поблизу с.Бондарне, Бахмутського району, Донецької області в результаті враження транспортного засобу ворожим дроном-камікадзе.

Народився Юрій Плаксюк 12 квітня 1984 року. Родина проживала у селі Ташлик, тоді ще Смілянського району. У 2001 році закінчив там місцеву школу та вступив до Білоцерківського харчового технікуму за спеціальністю "Технологія приготування м'ясних і молочних продуктів". Після закінчення навчального закладу проходив строкову військову службу у лавах ЗСУ, був розвідником. Звільнившись з армії, продовжив навчання у Білоцерківському університеті. Одружився у 2007 році і переїхав з родиною жити у Смілу. Працював у Києві, а згодом поїхав до Литви. В перший день повномасштабного вторгнення повернувся на Батьківщину до своєї сім'ї зі словами: "Я там не можу бути, знаючи, що моя сім'я, рідні та друзі тут".

Завжди чинити по совісті, не боятися перешкод, сміливо йти вперед – саме такими принципами керувався Герой у своєму житті. Тому коли прийшов час йти захищати свою землю, свою державу, свою родину – без вагань разом з побратимами вирушив знищувати російських окупантів на українських землях.  

Завжди був активним, любив займатися спортом. Свою любов до спорту прищепив і сину Роману. Веселий, цілеспрямований, надійний, як в сім'ї, так і для своїх побратимів, які стали справжніми друзями. Завжди підставляв плече, рятував з-під обстрілів, ризикуючи власним життям.
Він усією душею вірив у те, що наближає омріяну Перемогу і повернеться до рідного дому. Та не судилося…

У нашого земляка лишились батьки, дружина, син і донечка. 

Свій останній спочинок Юрій Плаксюк знайшов на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).

За особисту мужність, виявлену при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку Указом Президента України нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).