Селіванов Владислав Сергійович

Матрос, водій-електрик відділення управління командира батареї мінометної батареї батальйону морської піхоти військової частини Збройних Сил України СЕЛІВАНОВ Владислав Сергійович загинув 1 лютого 2025 року загинув в районі н.п. Андріївка на Донеччині внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Йому було лише 29. Назавжди 29...

Народився Владислав 1 квітня 1995 року. Навчався у Смілянській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. №5. З дитинства ріс надзвичайно добрим, чесним та справедливим. Ще з ранніх років проявляв лідерські якості. Владислав ріс без батьків - його виховували дідусь і бабуся, які, на жаль, рано покинули цей світ. Його родиною стали друзі. Незважаючи на надзвичайно складну долю та життєві випробовування, хлопець завжди був оптимістом і віддано підтримував всіх своїх товаришів, які для нього стали справжньою родиною, підтримкою та опорою. Для них він був взірцем справжнього спортсмена та «Людиною з великої літери». Змалечку Владислав займався боксом, досягнув значних успіхів, займав призові місця та був прикладом мужності, сили та професіоналізму. Після 9-го класу вступив у Смілянський технікум харчових технологій на спеціальність: «Інженерне машинобудування». Після закінчення технікуму продовжив навчання у Черкаському державному технологічному університеті за спеціальністю «Машинобудування», здобувши ступінь бакалавра, а згодом і магістра. Працював за фахом на машинобудівному заводі у Смілі.

30 жовтня 2023 року Владислав добровільно підписав контракт та став на захист України. Сумлінно виконував всі накази та завдання, поважав побратимів. Мав зв’язки з різними волонтерами та за першої ліпшої нагоди допомагав усьому своєму підрозділу, привозивши з дому величезні коробки продуктів харчування та всього іншого, що могло б знадобитися. Він ділився з усіма, бо інакше не міг. Його поважали, його любили, ним захоплювались. Владислав був найкращим батьком, справжнім прикладом для свого сина, крилами для своєї родини,  прекрасним, відданим чоловіком, братом та другом.

Вдома на Владислава чекали: дружина, синочок та брат.

Спочивай з миром, воїне!  

Вічна тобі пам'ять, Героє!

Поховали Владислава Сергійовича СЕЛІВАНОВА на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).