Закрити

Семенюк Станіслав Андрійович

27.05.1996 - 29.04.2022

 

Оператор протитанкового відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти, десантно-штурмового батальйону 25-річний старший солдат Станіслав Семенюк загинув 29 квітня 2022 року поблизу населеного пункту Довгеньке Харківської області під час виконання службових обов'язків. Разом із побратимами він повертався до укриття після доби запеклого бою. Їх група потрапила під ворожий мінометний обстріл.

Станіслав народився у місті Сміла Черкаської області. Навчався у місцевій школі №12. У 2017 році закінчив Черкаську філію приватного вищого навчального закладу «Європейський Університет» за спеціальністю «Менеджмент». У 2018-2020 роках проходив строкову службу в навчальному центрі «Десна» на Чернігівщині. У вересні 2021-го поїхав на заробітки в Данію. Повернувся до України напередодні нового року. У лютому 2022-го мав їхати туди знову на роботу.
У перший день повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, близько 12 години Станіслав пішов до військкомату. Сказав, що не може сидіти вдома, треба йти захищати Україну і додав: «Якщо не я, то хто має це робити».

Служив оператором протитанкового відділення взводу вогневої підтримки у окремій десантно-штурмовій бригаді.
«Мій син був, добрим, чуйним, веселим, щирим хлопцем, ніколи не відмовляв у допомозі. Любив своє місто, любив життя, знаходив спільну мову з усіма, навіть за кордоном. Не любив коли ниють чоловіки», – розповіла Мирослава Семенюк, мама загиблого.

«Наш Стас дуже хороша людина. Вже минув рік з того жахливого дня, але я досі не можу говорити про нього в минулому часі. Наш Стас був, є, і буде! Поки живе пам'ять про нього, то живе і він! Це найкращий чоловік, якого я тільки могла знати. Завжди усміхнений високий, красивий, мужній, сміливий. Я безмежно дякую долі за те, що познайомилась і зустріла Стаса. Таких, як він, більше немає і не буде. Продовжую писати йому майже кожен день, розповідаю про все, що відбувається в моєму житті і нашій країні. Я вірю в те, що він все чує і продовжує нас оберігати, але вже з іншого світу», – розповіла подруга Вікторія.

"Я впевнений, що Стас у війську Архангелів і допомагає всім нам. Хочу щоб Ваша родина чітко розуміла він був дуже крутим Воїном, справжнім, і для мене честь була стояти з ним пліч-опліч!" - розповів побратим Євген.

Однокласниця Станіслава, Настя Ярославцева написала вірш в пам'ять про нього:

"Герой та янгол відтепер навіки

Живеш у серці нашім

не одним лиш днем.

З тобою ми були завжди як діти!

Тепер ти наш назавжди, 

рідний СЕМ!"

Поховали захисника на Алеї Слави у рідній Смілі.

У Станіслава залишилися батьки і сестра.