Штанько Олександр Іванович

Сильний, мужній захисник, старший солдат, навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки військової частини ЗСУ Олександр Іванович, виконуючи свій військовий обов'язок, загинув 27 січня 2023 року поблизу населеного пункту Кліщіївка, що неподалік Бахмута. 4 серпня йому виповнився 41 рік. Життя лише набирало обертів, але його обірвала безжальна та жахлива війна.

Олександр народився у селі Петропавлівка, Городищенського району, де закінчив загальноосвітню школу та професійно-технічне училище № 14. Там же і працював до початку війни у одному із фермерських господарств трактористом. З родиною жив у Смілі. У перші дні повномасштабного вторгнення пішов добровольцем та став на захист нашої Батьківщини.

Поховали Олександра Штанька на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).

Вдома на відважного воїна чекали батьки, дружина, донька та син. Він воював за свою родину, за кожного з нас, за нашу Україну. 

За особисту мужність, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Штанька Олександра Івановича нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня "(посмертно). Президент України визнав його заслуги та підтвердив статус справжнього патріота нашої країни.